Франко Петро Іванович (1890-1941 рр.)  народився в с. Нагуєвичі Дрогобицького повіту Львівського воєводства. Третій син Івана Франка, Петро - письменник, журналіст, член наукового товариства ім Т. Шевченка, інженер-хімік, організатор першої української летунської ескадрильї, осередків спортивно-військової організацїї «Пласт» в Галичині, перший директор літературно-меморіального музею Івана Франка у Львові.

1 грудня 1918 р. П. Франко був призначений командантом  і референтом летунства при Державному cекретаріаті військових справ (до 10 квітня 1919 р.). Саме завдяки Петрові Франку було облаштовано першу авіаційну базу в м. Красному (під Львовом). Його зусиллями до 1919 року авіазагін УГА налічував 35 старшин та 300 вояків і складався з 3 авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні й сотні обслуги. Сотник армії Західно-української народної республіки (ЗУНР) Петро Франко здійснив понад 50 бойових вильотів за лінію фронту. У 1919 році голова Директорії Української народної республіки (УНР) Симон Петлюра присвоїв Петрові Франку чин полковника армії УНР. У квітні 1919 року Франко за рішенням уряду ЗУНР вирушив до Белграда, щоб у складі Міжнародного Червоного Хреста займатися питаннями звільнення військовополонених.

Доля подарувала йому лише 51 рік.  За своє коротке й передчасно обірване життя Петро Франко зробив неоціненний внесок у становлення української державності, авіаційну, видавничу та дослідницьку справу, розвиток спорту, молодіжного руху та хімічної науки.

Презентація: «Франко Петро Іванович – фундатор авіації УГА (1890-1941)»