Іван Іванович Даценко народився 29 листопада 1918 року в селі Червоний Яр на Полтавщині. Вчився на ветеринарного техніка, а 1937 року був призваний до армії та прийнятий до військового авіаційного училища. За рік після випуску розпочалася війна.

Даценко керував дальніми бомбардувальниками Іл-4. Атакував цілі в окупованій Польщі та Німеччині, під Сталінградом і Орлом. За мужність, проявлену під час 213 бойових вильотів, восени 1943 року його нагородили «Золотою Зіркою» Героя Радянського Союзу.

У ніч на 19 квітня 1944-го екіпаж Даценка вилетів до залізничної станції у Львові. Скинувши освітлювальні бомби, літак потрапив під зенітний вогонь. Очевидці стверджували, що снаряд влучив у бензобак, що миттєво спричинило вибух і не дало екіпажу можливості скористатися парашутом. Спочатку льотчика з товаришами вважали зниклими безвісті.

Але виявилось, що насправді Іван Даценко встиг катапультуватися з підбитого літака, проте потрапив у полон. Після 1945 року льотчик опинився на американській частині окупованої Німеччини. І хоча за домовленостями союзники мали передати полонених СРСР, Даценку вдалося уникнути повернення до Союзу і потрапити в Канаду. Там у резервації Канавей він знайомиться з плем’ям могавків і завдяки своєму фаху ветеринара допомагає їм лікувати коней. А через кілька років Іван Іванович одружується з донькою вождя Луїзою МакКомбер. Даценко стае членом племені, а після смерті тестя – вождем на прізвисько Пронизуючий Вогонь (Poking Fire).

Такий вождь у могавків справді був. Він налагодив туристичний бізнес, влаштовував шоу для білих людей та допоміг племені заробити на його культурній спадщині.

Протягом всього історичного шляху України, наші співвітчизники демонстрували незламний дух українського народу. Життєвий шлях льотчика з Полтавщини є беззаперечним підтвердженням мужності наших Героїв.

Слава Україні!

Героям Слава!

ННІРО проти війни!

Презентація: «Даценко Іван Іванович, або «Той, хто пройшов крізь вогонь»